Караїми з Мелітополя презентували свої здобутки під час проведення першої всеукраїнської онлайн конференції «Гастроспадщина України: традиції гостинності та культура приготування страв»

Караїми з Мелітополя презентували свої здобутки під час проведення першої всеукраїнської онлайн конференції «Гастроспадщина України: традиції гостинності та культура приготування страв»

Український центр культурних досліджень Міністерства культури та інформаційної політики України 10 грудня у форматі zoom провів першу всеукраїнську онлайн конференцію «Гастроспадщина України: традиції гостинності та культура приготування страв».

Однією зі спікерів була Олена Арабаджі, проректор МДПУ ім. Богдана Хмельницького, член правління «Спілки караїмів України», яка презентувала культурні традиції караїмського народу. Як ми знаємо, у грудні 2018 року караїмську традицію приготування пиріжка з м’ясом «ет аяклак» внесли до переліку чотирнадцяти елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Особливість караїмської кухні полягає у поєднанні різних видів баранини з тістом. Для караїмських пиріжків виготовлялося листкове тісто, начинкою слугувала сира баранина. М’ясо повинно бути рубленим. У багатих сім’ях начинку для пиріжків робили тільки з м’яса, у бідних – із додаванням картоплі. Для приготування тіста  використовували курдючний жир. Караїмський пиріжок завжди мав вигнуті краї у формі півмісяця, а на його поверхні робились два невеликих отвори, в які заливався баранячий бульйон. Пиріжки пеклись на вогнищі (тандурі), зверху накривались казаном, на який засипали вугілля. Пізніше пекли на спеціальному мангалі на деревному вугіллі. Сьогодні використовують електричні, газові духові шафи.

Тісто у пиріжків було хрустким, а начинка – соковитою. Велику роль мав ритуал подання караїмських пиріжків до столу. В обідню годину збиралася родина, і господиня ставила готові пиріжки на стіл. Господар промовляв молитву, сповнену подяки за «хліб-сіль» і розпочиналося святе дійство: господар брав пиріжок і куштував його. «Так, баранина приготована» – вказував він кивком голови господині. Інший пиріжок він давав старійшині родини або гостю. Спробувавши його, той теж кивав головою. Потім давали пиріжки дітям. Їли, висловлюючи захоплення й вдячність. Встаючи з-за столу цілували хліб, тричі прикладаючи до чола, зі словами: «Нехай благословить Господь!» (караїмською: «Танри бераха берсин!»).

Також під час конференції відбулася презентація структури гастрономічної карти України, обговорення драфту гастрономічних маршрутів України. Було презентовано смачні кейси різних регіонів України: «Кухня липован», «Хліби Вінниччини», «Традиції гостинності Сумщини», «Що може розказати кримськотатарська традиційна кухня про свій народ?»,  «Борщ – рецепти та міфи».